Уявіть вечір Чернівців всього двісті років тому: на вулицях ще пахне свіжим дощем, з кав’ярень простягається запах свіжозмеленої кави, а центральні площі заповнені людським гулом. Панянки у мереживних рукавичках спішать до театру на свою улюблену виставу, а пани, тримаючи свіжий номер газети, обговорюють останні новини. Місто живе в культурному ритмі – вишукано, стримано, з шармом справжньої Європи, пише chernivtsi-trend.in.ua.
Ця стаття дає можливість вирушити самостійно у подорож двохсотліття, щоб відчути справжній дух наших предків. Як саме вони проводили свій вільний час? Якому типу дозвілля вони надавали перевагу? Ми дізнаємося, де вони дивилися театральні вистави, слухали музику, споглядали балет і відкривали для себе перші “живі картинки” на кіноекрані. І, можливо, побачимо, що той світ – хоч і далекий у часі, але все ще промовляє до нас мовою краси, гармонії й мистецтва.
Театральне мистецтво: сцена, що об’єднує місто
Започаткування театральної традиції
Вперше у Чернівцях заговорили про театр, коли до міста почали прибувати перші театральні трупи. Зазвичай це були закордонні актори, здебільшого з Відня, Праги або Кракова. Повноцінних приміщень для проведення театральних вистав у місті не було, тому обмежувалися великими залами готелів, шкільними аудиторіями або навіть й будівлями магістрату. Зокрема, у 1820-х роках чернівчани мали можливість насолоджуватися постановками польською або німецькою мовами, в яких світлові ефекти були влаштовані з допомогою свічок та газових ламп.
Перлина архітектурного мистецтва – Міський театр
Подією, яка змінила все, стало відкриття Чернівецького міського театру. Його будівництво почало плануватися на початку XIX століття, коли відомі віденські архітектори Фердинанд Фельнер та Герман Гельмер разом спроєктували схему театру. Їхній досвід був неоціненний, адже на рахунку архітекторів уже були побудовані близько 40 театрів у різних куточках Європи. Чернівецький театр виконувався у стилі необароко з використанням дорогоцінних деталей: мармур, золото, оксамитові крісла – усе, що могло дати свідчення про високий рівень культурного життя.
Першими творами, які зазвучали з театральної сцени, стали літературні дітища Гоголя, Шиллера та Шекспіра, які відразу зібрали справжній аншлаг. Щодо акторського складу, то випробовували свої сили як місцеві актори, так й гастролери імперського театру. Але неймовірною казкою було те, що Чернівецький театр став мистецьким храмом, куди бажали потрапити усі – від молодшої верстви покоління до заможних поціновувачів мистецтва.
Мовна палітра театру
Споконвіку Чернівці вирізняються своєю багатокультурністю. Тут можна почути справжнє розмаїття мов, починаючи від румунської та закінчуючи німецькою мовою. Це відображалося й на розвитку театрального життя. Наприклад, верховне чиновництво полюбляло відвідувати німецькомовні драматичні п’єси, допоки румунські вистави гарно сприймалися православною громадою. Тобто, кожна верства населення знайшла для себе свій жанр та улюблену трупу.
Балетне мистецтво: вишуканість руху у мультикультурному місті
Розвиток балетного мистецтва також стояв під питанням. Спеціалізована сцена була відсутня, проте містяни намагалися адаптуватися до цієї недостачі. Після закінчення будівництва міського театру сцену кожного разу перелаштовували для танцювальних номерів, враховуючи побажання усіх учасників балету. Так і розпочалося балетне життя.
Преса засвідчує, що у Чернівцях виступали танцюристи з придворного театру Будапешта, віденської пори та навіть колективи з Польщі. Афіші XIX століття зберегли згадки про такі вистави, як “Жизель” Адольфа Адана, “Сильфіда” та варіації “Лебединого озера” Петра Чайковського. Зазвичай такі балетні програми виконувалися або окремими балетними вечорами, або у складі оперних вистав. Також окрема згадка міститься у газеті “Czernowitzer Zeitung”, яка розповідає про використання деякими трупами оркестрового звучання.
Соціальне сприйняття балету
Як тільки балет з’явився у Чернівцях, він одразу почав асоціюватися з вишуканим мистецтвом, якого достойні тільки вищі прошарки суспільства. Попри це упередження, балетні виступи відвідували й представники середнього класу, зокрема гімназисти та службовці.
Найбільшу популярність серед суспільства мали романтичні балети з гарно оформленим естетичним візуалом та нотками віртуального музичного виконання. Публіка жваво обговорювала кожен виступ, а місцеві критики постійно залишали рецензії у пресі. Збереглися й донині щоденники тодішніх чернівчан, в яких можемо побачити обговорення суконь танцівниць та техніку виконання танцювальних трюків.
Взаємодія балету з іншими мистецькими течіями
Також хочемо звернути увагу на уміле поєднання балету з іншими мистецькими програмами: яскравим прикладом є поява інтермедії між театральними актами або вставні танці під час оперного виступу. Такі поєднання спостерігаються в оперних гастролях “Корсар”, “Коппелія” або народні танці з “Дон Жуана”. Завдяки неймовірній синергії балетне мистецтво входило в місто повільними кроками, стаючи не менш важливою частиною театрального життя.
Кінематограф: зародження нового мистецтва на Буковині
Історія чернівецького кінематографа синхронно розпочалася з іншими європейськими містами. У 1897 році відбувається паризька прем’єра показу братів Люм’єрів, де чернівчани побачили перші “рухомі картинки”. Одразу після цієї події публіка масштабно почала цікавитися цією технічною новинкою та намагалася отримати її для себе.
Перші кіносеанси відбувалися у приміщеннях, які тимчасово облаштовувалися для кінопоказів: підприємці віддавали під оренду зали власних ресторанів або кав’ярень. Одним із прикладів такого дійства стала велика зала готелю “Zum Goldenen Löwen”, в якій зазвичай транслювалися короткі документальні сюжети або видовищні сцени з розвитку великих міст. Також варто згадати про мову звучання перших фільмів: часто фільми звучали французькою та німецькою мовами, а їхня тривалість була приблизно 5-10 хвилин.
Організація кіносеансів
Стандартний кіносеанс постійно супроводжувався живою музикою – як правило, цю роль виконував піаніст або скрипаль, своєю грою створюючи особливу емоційну атмосферу. Часом залучали й невеликі оркестри, звісно, якщо дозволяв виділений бюджет. Доволі часто під час показів відбувалися технічні перерви, які дозволяли замінити плівку або виправити несправність проєктора, адже перші апарати не були достатньо технічно досконалими.
Проєктори, що використовувалися, зазвичай були французького та німецького виробництва. Кіноапаратура потрапляла до буковинського краю за участю приватних перевізників, які їздили містами Австро-Угорської імперії та орендували зали для показу у місцевих жителів.
Вплив кінематографа на культурне життя Чернівців
Наприкінці ХІХ століття кінематограф почав посідати особливе місце в системі міського дозвілля. Він не витіснив театр та балет, а навпаки – став невіддільною частиною мистецтва. Часто моменти з кіно показували перед початком театральних вистав або в антракті, таким чином доповнюючи одна одну.
З огляду на те, що місто було мультикультурним, мова кіномистецтва була такою ж різноманітною: залежно від публіки, яка перебувала у залі, фільми озвучувалися українською, польською та румунською мовами.
Висновок
Чернівці XIX століття – місто, що постало в усій своїй мистецькій красі. Театральне мистецтво стало важливою інституцією, адже вистави об’єднували усі верстви населення, не звертаючи уваги на релігійні переконання та національне коріння. Балет, попри недосконалість професійної сцени, все ж таки став невіддільною частиною театрального життя, виконуючи роль моста між музикою та сценою та об’єднуючи у собі вишуканість та витонченість. А кінематограф, наймолодший із розглянутих видів мистецтва, хоч був останнім, але одразу зміг завоювати увагу публіки. Завдяки мобільності та широкому вибору перегляду кіно відкрило можливість поглянути на щоденну реальність під новим кутом.
