Іноді найцікавіші історії приховуються не в гучних заголовках. Вони маскуються серед мовчазних облич старих кінострічок. Там, де камера давно зупинилася, залишаються люди, причетні до процесу створення фільму. Однак належне визнання обминуло їх крайньою стежиною. Їхні голоси звучали різними мовами – німецькою, їдишем, румунською, українською. Імена губилися в титрах. У кожному з них зберігається частинка одного міста, яке завжди було більшим за власні кордони, пище chernivtsi-trend.in.ua.
Наш матеріал покликаний згадати тих, хто стоїть осторонь могутньої слави. Йдеться про маловідомих уродженців буковинського краю, чиї долі розкидані між Австрією, США чи Німеччиною. Ми спробуємо повернути їхні особистості до культурного обігу, розповівши деталі славетних і хоробрих біографій.
Українець у Голлівуді
Алекс Відов народився 15 квітня 1962 року на теренах багатокультурних Чернівців, тодішній Українській РСР. Маючи єврейське походження, його сім’я згодом залишила Радянський Союз. Та саме еміграційні умови Сполучених Штатів Америки подарували можливість повноцінно розкрити свій акторський потенціал.
У Голлівуді корінний чернівчанин обрав для себе доволі складну нішу, ставши потрібним характерним актором (character actor). Це той мистецький тип, чиє обличчя не пам’ятають на ім’я. Але без нього неможливо уявити міцну піраміду кожного фільму. Його ролі вирізняються особливою харизмою й запам’ятовуються завдяки чіткому типажу. Відов взяв на себе відповідальність втілення так званих «чужинців» – вихідців зі слов’янського або пострадянського простору, котрих часто зображують військовими, агентами спецслужб або кримінальними авторитетами.
Серед помітних праць Алекса варто відзначити персонажа Вадима Нежинського, безкомпромісного «російського мафіозі» злочинної драми “Володарі ночі” (We Own the Night, 2007). Також зіграв роль Кісто у військовому фільмі “Закон доблесті” (Act of Valor, 2012) та є частиною напруженого трилеру “Праведник” (The Equalizer, 2014).
Актор європейської сцени
Життя Едуарда Лінкерса ілюструє мінливу долю регіону. Після Першої світової війни, коли Чернівці відійшли до Румунії, він почав шукати своє місце у мистецтві. Едуард (при народженні – Людвіг) розпочав кар’єру в театральних колах і кабаре, пізніше цілком занурившись кінематографом. Завдяки вільному володінню декількома мовами миттєво став жаданим артистом чехословацького, австрійського та німецького кіно. Фільмографія буковинця налічує десятки картин, де також обрав стезю характерних персонажів.
Йому рідко траплялися головні ролі; репертуар складали здебільшого амплуа «підтримки». Він майстерно втілював на екрані чиновників, інтелігентів, представників середнього класу, які вміли додавати глибини й автентичності драматичним або комедійним історіям.
Проте єврейська ідентичність постійно давала про себе знати. Минулий контекст нацизму, Другої світової, Голокосту призвів до витіснення багатьох митців його покоління. Зміна кордонів, політичних режимів і мовних середовищ зробила Лінкерса “закордонним” для сучасної української уваги.
Забута зірка німого кіно
Вивчаючи фактографію кіномитців Буковини, неможливо минути епоху німих фільмів. Саме тоді, на початку XX століття засяяла нова зірка Марія Фореску. Народилася вона 15 січня 1875 року під прізвищем Фюлленбаум у Чернівцях (того часу мали німецьку назву Цернауц та входили до складу Австро-Угорської імперії).
З юних років дівчинка завзято цікавилася мистецтвом, здобувши ґрунтовну музичну освіту. Навчалася співу, музиці у Празькому консерваторіумі. Свій творчий шлях Флореску розпочала як співачка оперети, успішно виступала на європейських сценах, де красивий образ буковинки швидко набрав популярність.
Перехід до кінематографа був логічним продовженням її артистичних пошуків. Марія почала активно зніматися у безмовному кіно, особливо німецьких коренів, адже ця ланка тоді характеризувалася статусом одного із провідних світових кінематографічних центрів. Фільмографія акторки включає знакові закордонні стрічки того часу:
- “Пер Ґінт” (Peer Gynt, 1919) – екранізація відомої п’єси Генріка Ібсена.
- “Маріцца, названа Мадонна контрабандистів” (Marizza, genannt die Schmuggler-Madonna, 1922).
- “Безрадісна вулиця” (Joyless Street, 1925)
Із зайняттям владних посад нацистських політиків у 1933 була відсторонена від роботи, отримавши заборону на знімання. Таким чином фактично зупинилася її творча діяльність.
Режисер між світами
Коли Чернівці входили до Герцогства Буковини, 17 травня 1885 тут з’явився на світ Фредерік Зелник (Frederic Zelnik). Його біографія – приклад успішної трансформації митця потужним режисером-продюсером, котрий формував естетику кіноіндустрії Центральної Європи.
Свою професійну путь запустив театральними підмостками. У 1910-х інтенсивно займається мовчазними фільмами. Через 10 років Зелник став впливовою людиною у Берліні, керуючи власною кіностудією. Його творчий і особистий союз з артисткою Ля Марою викликав ініціювання багатьох популярних стрічок.
Особливістю творчості Фредеріка залишається захоплення жанровими екранізаціями. Зокрема, він спеціалізувався:
- історичними мелодрамами із пишними костюмами й декораціями;
- фільмами-оперетами, що вимагали вишуканої сценографії та музичного супроводу.
Такі роботи, як “Імператорський вальс” (Kaiserwalzer) являють собою приклад якісного павільйонного надбання. Продюсерська галузь чернівчанина характеризувалася уважним вивченням деталей: вміння передати характер епохи міжвоєння чи багате сценічне оформлення.
