Фільм-концерт «Червона рута» 1971 року – це не просто музична кінострічка, а знаковий культурний артефакт, який визначив обличчя української естради на десятиліття вперед. Історія його створення вражає: унікальний за своїм впливом на національну культуру проєкт був реалізований у неймовірно стислі терміни, пише chernivtsi-trend.in.ua.
Знятий фактично за п’ять днів на тлі карпатських пейзажів, цей фільм став стартовим майданчиком для всесоюзної слави Софії Ротару, Василя Зінкевича, Назарія Яремчука та, що найголовніше – закріпив геній композитора Володимира Івасюка. Стрічка, створена як телевізійний експеримент, швидко перетворилася на символ національного відродження пісні та справжній естрадний прорив часів радянського застою. Отож, згадуємо, як створювався цей кіношедевр більше пів століття назад.
Кіно, народжене поспіхом
Рішення про зйомки музичного фільму, присвяченого успіху нових українських пісень, було прийнято керівництвом Укртелефільму під тиском обставин та бажанням використати хвилю популярності композицій Володимира Івасюка. Проєкт повинен був реалізуватися негайно, адже естрадні колективи, що брали участь у зйомках, мали щільні гастрольні графіки.
Знімальна група, яку очолив режисер Роман Олексів, отримала фактично карт-бланш, але з жорстким часовим обмеженням. За умовами – увесь матеріал, включаючи логістику та переїзди на натурні зйомки, мав бути відзнятий за 5 днів. Така поспішність вимагала максимальної мобілізації від усіх учасників. Тож актори працювали практично без сну, а знімальний процес відбувався на кількох локаціях у Карпатах, часто з першого дубля. Фільм знімався без складних декорацій, зосереджуючись на автентичних карпатських ландшафтах. Зрештою, це додало йому особливої природності та щирості, яка була нехарактерна для тогочасного радянського кіно.
Місце дії та тріумф нових імен
Стрічка була задумана як музична розповідь про молодь, яка подорожує Карпатами та співає. Основні зйомки відбувалися у мальовничих місцях, зокрема, поблизу перевалу, на річці Прут та на гірських вершинах. Натурні зйомки в Карпатах не лише заощадили час на будівництві павільйонів, але й стали невіддільною частиною художнього образу фільму.
Режисер Роман Олексів використав красу природи, щоб підкреслити мелодійність та фольклорну основу пісень Івасюка. Пісні «Червона рута» та «Водограй» отримали візуальне обрамлення, що поєднало міський романтизм з гірською містикою та народною естетикою. Костюми виконавців – стилізовані, але автентичні елементи національного одягу – також підкреслювали цю гармонію. Завдяки лаконічному, але ефектному візуальному ряду, фільм став своєрідною візитівкою західноукраїнської культури.
Фільм «Червона рута» став справжньою «путівкою в життя» для головних виконавців, чиї імена назавжди увійшли в історію української естради. На момент знімання Софія Ротару (у складі ВІА «Червона рута») була ще молодою співачкою, яка тільки починала мистецький шлях. А Василь Зінкевич та Назарій Яремчук (у складі ВІА «Смерічка») були локальними зірками Чернівецької філармонії.
У фільмі вони вперше виступили разом, створивши відчуття зіркового ансамблю. Ротару виконала пісню «Нам не треба сумувати», Зінкевич – «Мила моя», а Яремчук – «Незрівнянний світ краси». Кульмінацією, звісно, стало спільне виконання «Червоної рути». Стрічка подала цих виконавців у максимально привабливому та професійному світлі, що забезпечило їм шалену популярність після виходу фільму на екрани в січні 1972 року. Фактично, «Червона рута» перетворила місцевих буковинських артистів на всесоюзних зірок.
Музична основа: геній Володимира Івасюка
Неназваним, але головним героєм фільму був музичний матеріал Володимира Івасюка. Фільм-концерт базувався на новій хвилі українських пісень, більшість з яких належала молодому композитору. Його пісні «Червона рута», «Водограй», «Казка гір» поєднували народну мелодику з модерновими естрадними аранжуваннями, створюючи якісно нове звучання. І це був своєрідний дебют його музичних творів у такому форматі.
Пісня «Червона рута», яка дала назву фільму, була на той час вже відома завдяки перемозі на всесоюзному конкурсі «Пісня-71». Фільм посилив цей успіх, ставши візуальним підтвердженням нового музичного стилю. Завдяки Івасюку українська естрада отримала професійний, якісний продукт, здатний конкурувати з російською та західною музикою. У фільмі також звучали пісні інших композиторів, зокрема Левка Дутківського та Валерія Громцева. І це підкреслювало загальний підйом буковинської композиторської школи.
Культурний резонанс: більше, ніж просто кіно
«Червона рута» вийшла на екрани у січні 1972 року і викликала неймовірний культурний резонанс. Попри те, що це був малобюджетний і швидко знятий телефільм, публіка сприйняла його, як свіжий ковток повітря. Це був один із перших музичних фільмів, який повноцінно презентував українську пісню в модерному, естрадному форматі.
Фільм не лише популяризував пісні Івасюка та його виконавців, але й став важливим елементом формування національної ідентичності в умовах радянської уніфікації. «Червона рута» демонструвала красу української мови, культури та природи без нав’язливої ідеологічної риторики, що зробило його улюбленим серед мільйонів глядачів. Поспіх, з яким він був знятий, лише підкреслює його значення: він став своєчасним і рішучим проривом, що назавжди змінив українську музичну історію.
Подальший вплив: створення «Смерічки» та народження фестивалю
Тріумф фільму «Червона рута» мав безпосередні інституційні наслідки, які закріпили успіх нової хвилі української естради. Вихід фільму став каталізатором для подальшої професіоналізації ВІА «Смерічка». Успіх гурту в стрічці та шалена популярність виконавців призвели до того, що колектив під керівництвом Левка Дутківського перейшов на професійну основу, ставши вокально-інструментальним ансамблем Чернівецької філармонії. Це дало змогу артистам та композиторам повністю присвятити себе творчості, підвищивши якість української попмузики до найвищого рівня.
Найважливішим наслідком культурного резонансу стало народження однойменного музичного фестивалю. Назва «Червона рута», завдяки фільму, набула статусу символу української модерної пісні. Це стало ідейним підґрунтям для проведення однойменного Всеукраїнського фестивалю, який був започаткований у 1989 році. Цей фестиваль, організований вже в умовах перебудови, став ключовою платформою для українського рок-руху, андеграунду та альтернативної музики, відігравши вирішальну роль у національно-культурному відродженні напередодні проголошення Незалежності України. Таким чином, фільм, знятий за 5 днів, не лише подарував зірок, а й створив культурний прецедент, який через два десятиліття призвів до появи інституції, що виховала нову генерацію української музики.
Фільм остаточно закріпив за Буковиною статус колиски української естрадної пісні. Це стало важливим елементом регіональної ідентичності та культурного бренду. І сьогодні “Червона рута” – це візитна картка Чернівеччини, якою гордитиметься ще не одне покоління буковинців.
