Чернівецька обласна філармонія імені Дмитра Гнатюка є однією з найстаріших і найавторитетніших культурних інституцій Західної України. Її історія – це калейдоскоп епох, музичних стилів та видатних імен, що відображає бурхливу долю міста, яке протягом століть було мостом між Сходом і Заходом. Розташована у будівлі, що колись слугувала Музичним товариством, філармонія стала не просто місцем для концертів, а справжнім культурним епіцентром Буковини. Тут перетиналися європейські класичні традиції, українська народна музика та сучасні мистецькі пошуки. Від блискучих виступів світових зірок опери початку ХХ століття до народження естрадного феномену Володимира Івасюка та формування золотого фонду української пісні – Чернівецька філармонія завжди стояла на передовій музичного життя, плекаючи таланти та зберігаючи національну ідентичність, пише chernivtsi-trend.in.ua.
Золота доба Музичного товариства
Історія сучасної філармонії починається з 1876 року, коли в Чернівцях було засновано Музичне товариство (Musikverein) у період Австро-Угорської імперії. Це забезпечило прямий вплив Віденської класичної школи та європейських музичних трендів. Товариство стало центром академічного музичного життя, а його зала мала чудову акустику, що приваблювало зірок світового рівня.
Діяльність Музичного товариства була спрямована не лише на організацію концертів, але й на плекання музичної освіти та культури в регіоні. Товариство заснувало при собі музичну школу (за іншими даними — Музичний інститут), яка стала першим подібним навчальним закладом у Чернівцях. Тут виховувалися покоління місцевих музикантів, забезпечуючи підготовку кадрів для оркестрів та хорових колективів.
На базі товариства діяв постійний симфонічний оркестр, який регулярно виконував складні твори європейських класиків: Людвіга ван Бетховена, Вольфганга Амадея Моцарта, Йоганнеса Брамса та інших. Це підтримувало високий академічний рівень музичного життя міста.
Товариство, попри домінування німецької та австрійської культури, також підтримувало творчість місцевого українського композитора і педагога Сидора Воробкевича, який був однією з найяскравіших постатей буковинської музичної сцени. Його твори звучали на цій сцені, що сприяло утвердженню української професійної музики.
Вершиною «золотої доби» стали гастролі видатних оперних співаків та віртуозів, що підтверджували високий культурний статус Чернівців на карті Європи. Серед легендарних імен, які виступали у залі Товариства, варто відзначити неперевершеного італійського тенора Енріко Карузо (за історичними даними, ймовірно – 1903 рік). Приїзд Карузо, який був зіркою світового масштабу, засвідчив, що Чернівці входили до числа тих міст Східної Європи, які були обов’язковими для гастрольних турне найвищого рангу. Також виступала видатна німецька співачка Ґільда Вернер. На цій же сцені звучала музика європейських класиків, яку виконували як місцеві, так і приїжджі провідні артисти. Цей період заклав незламний фундамент академічної музичної культури, спадкоємцем якої стала сучасна Чернівецька філармонія.
Створення філармонії та академічний розвиток у радянський період
Після приєднання Північної Буковини до УРСР у 1940 році Музичне товариство було реорганізоване у Чернівецьку обласну державну філармонію. Це ознаменувало перехід до державної інституції. Попри ідеологічний тиск, філармонія зберегла академічний профіль, створивши низку професійних колективів.
Ключовими колективами, що сформувалися у цей час, стали Симфонічний оркестр та Камерний оркестр. Вони відігравали вирішальну роль у виконанні класичного репертуару, від Баха до Шостаковича, та сприяли музичній освіті регіону. Філармонія також стала домом для хорових колективів, які зберігали традиції українського хорового співу. У цей період на сцені філармонії відбувалися концерти видатних українських виконавців, зокрема Дмитра Гнатюка – уродженця Буковини, чиє ім’я пізніше було присвоєно філармонії, що символізувало визнання буковинських музичних талантів.
Народження української естради: феномен ВІА та Володимир Івасюк
Друга половина ХХ століття стала для Чернівецької філармонії епохою народження потужного феномену української естради. Саме під егідою філармонії були створені перші та найвпливовіші вокально-інструментальні ансамблі (ВІА). Серед них – легендарні «Смерічка» (керівник Левко Дутківський) та «Червона рута» (керівник Анатолій Євдокименко).
Найважливішою постаттю цього періоду є Володимир Івасюк. Його пісні стали репертуарною основою для колективів філармонії. Саме артисти філармонії Назарій Яремчук, Василь Зінкевич та Софія Ротару (у складі «Червоної рути» та «Смерічки») стали першими виконавцями та популяризаторами його безсмертних хітів, як-от «Червона рута» та «Водограй». Філармонія забезпечила Івасюку професійну сцену та виконавчий колектив, дозволивши його музиці стати загальнонаціональним культурним надбанням. Завдяки ВІА філармонії, українська естрадна пісня набула професійного звучання, поєднавши народну мелодику з сучасними ритмами.
Хорові колективи та розвиток фольклорно-етнографічного напрямку
Важливим складником ідентичності Чернівецької філармонії завжди був її внесок у збереження та розвиток буковинського фольклору. Регіон, багатий на культурне розмаїття (українці, румуни, євреї, німці), завжди був джерелом натхнення. І хорові та фольклорні колективи філармонії стали головними носіями їхньої спадщини.
Центральне місце у цьому напрямку займає Заслужений академічний Буковинський ансамбль пісні та танцю, заснований у 1944 році. Цей колектив став візитівкою філармонії, майстерно поєднуючи автентичні народні пісні та танці Буковини з професійною сценічною хореографією. Ансамбль не лише виступав із концертами, але й проводив польову роботу, збираючи та обробляючи фольклорні матеріали, таким чином виконуючи важливу етнографічну місію. У репертуарі ансамблю завжди були присутні гуцульські, покутські та молдавські мелодії, що відображало полікультурність краю. Розвиток фольклорного напрямку дозволив філармонії стати інституцією, що глибоко вкорінена у місцевій народній культурі.
Чернівецька філармонія в незалежній Україні та її сучасна місія
Зі здобуттям Україною незалежності у 1991 році Чернівецька філармонія отримала новий імпульс до розвитку, звільнившись від радянської цензури та ідеологічних обмежень. Це дозволило розширити репертуар, включивши заборонену раніше українську музику, твори композиторів діаспори та сучасні композиції.
У 2021 році філармонії присвоїли ім’я видатного українського співака, народного артиста СРСР і Героя України Дмитра Гнатюка. Це стало визнанням його внеску у світову та українську музичну культуру, а також підкреслило буковинське коріння. Сьогодні філармонія продовжує виконувати свою місію як центр музичного мистецтва. Вона є активним учасником міжнародних фестивалів, організовує регіональні конкурси та залишається основною концертною платформою для симфонічної, камерної, хорової та естрадної музики.
У контексті сучасної України філармонія виконує не лише культурну, але й важливу національну функцію, підтримуючи українських композиторів, виконавців та зміцнюючи національну свідомість через мистецтво. Від Карузо, який колись оспівував європейську класику на цій сцені, до Івасюка, який народив тут український естрадний хіт, – філармонія залишається живою спадщиною, що гармонійно поєднує світову культуру з унікальним духом Буковини.
