Співак, що став політиком у Канаді: історія буковинця Руслана Яковійчука

Талановиті люди – талановиті в усьому. Але часто такі можливості розкриваються в складних, ба більше – екстремальних умовах. І тоді людина знаходить всередині себе опору та стержень. Відкриває багатогранність вмінь і талантів як Руслан Яковійчук із буковинського села Розтоки. В Україні він міг допомагати іншим знаходити себе в музиці, але обрав шлях самореалізації за кордоном, пише chernivtsi-trend.in.ua. 

Це неймовірна історія музиканта, режисера, бізнесмена і політика, який навіть за океаном залишився щирим буковинцем, завжди готовим допомогти землякам. Його життя – це приклад незламності перед буревіями долі і шлях за мрією – на край світу. 

Музична родина сприяла розвитку таланту

Востаннє на Чернівеччині Руслан Яковійчук побував у 2016 році. Це був перший візит за 16 років, проведених за кордоном: спочатку в Європі, а згодом – в Канаді. Що змусило чоловіка шукати кращої долі так далеко від рідного дому?

Руслан народився та виростав у родині музикантів: тато був директором місцевої музичної школи та вчив дітей гри на баяні. Мама викладала учням сольфеджіо, а у вільний час танцювала у складі ансамблю “Черемшина”. Близькою подругою мами та частою гостею у домі була артистка Софія Ротару. Та й, зрештою, Буковина завжди була краєм талановитих людей та багата на культурно-мистецькі події. Тож малий Руслан ріс в атмосфері музики, пісні, танцю і змалку мріяв також продовжити мистецький шлях батьків. 

Але це були складні 90-ті, коли люди працювали без заробітних плат, діяв бартер, а готівку ніхто ніде не бачив. Після закінчення Чернівецького училища мистецтв Руслан ще два роки відпрацював у музичній школі. Вірив, що економічний крах минеться, але згодом зрозумів, що ні розвитку, ні, банально, грошей він так не заробить. Тож у 1999 році виїжджає за кордон.

За рік – два кліпи та пісенний альбом

Першою країною, в якій він спробував знайти кращу долю, стала Португалія. Саме тут Руслан починає писати перші тексти майбутніх пісень. У голові почала народжуватися й музика до віршів. Згодом чоловік став частиною місцевого музичного колективу, де керував духовим хором та навчав вокалу. А паралельно створював власний творчий доробок.  

У Португалії Руслан зустрів свою долю – дружину Сандру, з якою разом уже понад 20 років. Вона підтримала творчість чоловіка, допомагала з задумами і нарешті він відчував себе щасливим. Але через деякий час, у 2005 році, родина змушена була виїхати до Канади. Їх прихистили родичі Сандри, адже на той час в Євросоюзі похитнулася економічна стабільність. Маючи в кишені 500 доларів, пара виїхала до Кінгстона. Це був крок у невідомість, вони не знали, як складеться далі. Але були разом і це додавало віри. 

У Канаді Руслан реалізував себе як бізнесмен: створив власну будівельну компанію RY Contractor, потім другу – Legacy Fine Homes. Тепер складно уявити, що спочатку він працював звичайним будівельником, пропонував будівельні послуги, які сам і виконував. Працював понаднормово, вдосконалювався, обзаводився корисними знайомствами.  І зрештою почав непогано заробляти. Тому добре знає шлях від чорнороба до директора великої компанії. 

Але творчість вабила його і у вільні хвилини він все-таки впускав музику в своє серце. Зрештою, маючи стабільні фінансові ресурси, Руслан записав два кліпи та випустив власний пісенний альбом. Символічно, що продюсерами та режисерами стали українці – Олег Шак, Роман Луговий та Тарас Близнюк (ексучасник гурту “Заграва”). Буквально за рік вони створили кліпи і презентували альбом. 

Вперше на великій сцені у якості професійного співака Руслан Яковійчук виступив разом із гуртом “Антитіла”, який у 2016 році давав великий концерт у Канаді. Гучні оплески та щира підтримка залу надихнула його і вселила віру, що він все робить правильно. 

У музиці мова не має значення

Всього Руслан Яковійчук записав близько 200 пісень, вони звучать на кількох мовах – українській, португальській та англійській. Як він розповідав в одному з інтерв’ю, у нього інтернаціональна родина. Дружина Сандра, доньки Руслана і Наталія вдома спілкуються в основному португальською мовою, але добре володіють англійською, українською та знають трохи французьку. 

Кожна пісня – то пісенна картина. А сюжети взяті з життя або пережиті особисто автором. Так у кліпі “Під вербою” звучить музична історія про чоловіка, який постійно чекає кохану на побаченні, а вона так і не приходить… У кожній пісні автор оспівує красу та чарівність українських дівчат, осучаснює народні мотиви, знайомі з дитинства та дає їм нове життя на сцені. Його творчість – особлива, не шаблонна, не підвладна часу чи місцю. Якою б мовою він не розповідав свої історії, не треба прислухатися до слів – співак усе розповідає у жестах, поглядах та настрої.

Як людина, закохана в українську пісню, Руслан багато разів сприяв тому, щоб вона звучала в Канаді. Так, дев’ять років тому він організував чотири концерти своєму землякові – буковинському артисту Василю Данилюку для українців у Торонто.

У політиці підтримує лібералів

Окрім музичного мистецтва та творчості, Руслан постійно цікавився політикою. І коли переїхав у Канаду на постійне місце проживання, адаптувався та став повноцінним членом суспільства, він ще більше зацікавився місцевою політикою. Через кілька років, бувши вже успішним бізнесменом, Руслан прийняв рішення балотуватися в політику. Він підтримував партію лібералів, бо вважає, що соціалізм та комунізм – це речі, від яких людей треба захищати. 

Його старт у політиці був вельми успішний – у 2016 році місцева партія лібералів виграла вибори. У 2019 році Руслан балотувався на федеральних виборах на одній із ключових політичних посад. Зараз він продовжує активно займатися політикою та відстоювати інтереси своїх виборців. 

Повторив стежину прадідуся до Канади

Якщо дослідити історію роду Яковійчуків, то Руслан не просто переїхав у Канаду, а повернувся додому. Адже його прадідусь свого часу переїхав до Канади у пошуках кращого життя (про це чоловік розповідав для одного із канадських медіа). Через 20 років він повернувся на батьківщину, купив шматок землі і почав господарювати. Прадідусь навіть побудував місцеву школу, але довго вона не проіснувала. 

З утворенням Радянського Союзу, таких господарів почали називати буржуями, розкуркулювати та відправляти до Сибіру. А все майно конфіскували. Так мрія чоловіка жити в достатку на рідній землі не здійснилася. Тож є щось символічне у тому, що через кілька десятиліть його правнук повернувся у Канаду, щоб зайняти там чільне місце у політиці, шоубізнесі та стати успішним бізнесменом. 

Компанія Руслана Яковійчука побудувала сотні будинків, та найголовніше – він побудував дім мрії для своєї родини. І це, мабуть, – найголовніше його досягнення у житті: щасливі і люблячі рідні люди поруч, реалізований талант, вдячні слухачі, задоволені клієнти. 

Але за кожною здійсненою мрією з’являється наступна, тож чоловік має багато планів на майбутнє. Сокровенна мрія, яку Руслан прагне здійснити – привезти на Буковину своїх дівчат – дружину і  дочок. Адже вони ніколи не були на його малій батьківщині. А ще до повномасштабного вторгнення він отримував запрошення виступити з концертом в палаці “Україна” у Києві. Поки ці плани на паузі, але наполегливий та амбітний українець обов’язково їх реалізує.