Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської з’явився у 1940 році. Його заснували на базі Харківського державного театру революції. У матеріалі на chernivtsi-trend.in.ua ми більш детально розглянемо зародження театрального мистецтва у Чернівцях.
Зародження
Наприкінці 18 столітті на Буковині почало зароджуватись велике театральне мистецтво. Це припало на період, коли Чернівці було приєднано до Габсбурзької імперії. У 1784 році для містян провели першу театральну постановку. Виступав італійський театр тіней. У цей час спеціально відведеного місця для вистав не було, тому їх проводили у пристосованих для цього місцях.
У 1876 році у Чернівцях збудували перший стаціонарний театр. Щоправда, він був дерев’яний і прослужив до 1904 року. У 1905 році відбулось урочисте відкриття міського театру. Прем’єрою стала п’єса “Марія Терезія” Франца Шьонтана. Загалом на сцені демонструвалися опери, оперети, драматичні та комедійні вистави. Також у концертах брали участь іноземні професіонали опери та драматичної сцени. Серед них були Енріко Карузо, Соломія Крушельницька, Александр Моіссі та багато інших.
Театральний колектив
Спочатку приміщення театру в Чернівцях використовували лише для виступів європейських колективів. Коли Буковину звільнили від румунської окупації, то у місті з’явилась власна місцева театральна трупа. До неї входило близько третини чернівецьких акторів. Також у 1940 році увесь колектив Харківського державного театру революції був повністю перебазований на постійну роботу до Чернівців. Саме тоді художнім керівником театру призначили заслуженого артиста Івана Юхименка.
У 1941 році театральний колектив презентував для глядачів відому п’єсу “Лісова пісня”. Перший сезон чернівецький театр закінчив прем’єрою “Украдене щастя” за п’єсою Івана Франка. Наступний сезон театр розпочав з літніх гастролей у Станиславові. Виступи проходили з шаленим успіхом, але подальшому розвитку завадила Друга світова війна.
Згодом театрали повернулись до рідних Чернівців з Харкова. Велика частина акторів і працівників театру були мобілізовані. Восени 1941 року театр був евакуйований у Краснодарський край, а згодом далі продовжував переміщуватись по росії. За цей період глядачам було показано 115 вистав, 20 шефських концертів у військових частинах, шпиталях, військкоматах.
До Чернівців театральна група повернулась у 1944 році. Перший сезон у визволеному місті театр відкрив виставою “Чому не гаснуть зорі”. Наступного року було створено театральну студію, яка допомогла цілій плеяді митців. Вихованцями студії були заслужені артисти України Омелян Савка, Дарій Ластівка та інші.
Загалом за роки діяльності театру на сцені було продемонстровано 500 вистав за творами українських та іноземних драматургів. Найбільшим досягненням Чернівецького театру стала постановка “Земля” за повістю Ольги Кобилянської. Ця вистава здобула успіх не лише у Чернівцях, а й у Києві, Харкові, Львові, Одесі, Донецьку та Сімферополі.
Крім “Землі” Кобилянської, також було інсценізовано “У неділю рано зілля копала” та “Вовчицю”. Також у репертуарі театру були: комедії Степана Васильченка “На перші гулі”, Марка Кропивницького “Біда не кожному біда — іншому талан”, “Українські вечорниці”, історична драма “Лукіян Кобилиця”, а з світового репертуару — “Отелло” за однойменною п’єсою Вільяма Шекспіра. Справжнім виявом акторської та режисерської майстерності стали вистави за творами сучасних для 60-80-х років 20 століття драматургів: Михайла Стельмаха, Нодара Думбадзе та інших. За ці прем’єри творчий колектив неодноразово отримував нагороди на чисельних фестивалях та конкурсах.
