Він – душа українського кінематографа. За своє коротке життя актору вдалось зіграти 34 ролі, написати дев’ять сценаріїв та зрежисувати два фільми. Його не лякали погрози радянської влади. Він прагнув творити. Мова йде про чернівецького актора Івана Миколайчука. У матеріалі на сайті chernivtsi-trend.in.ua ми більш детально розповімо про його творчу кар’єру.
Походження
Іван Миколайчук народився у селі Чортория Кіцманського району. Його народження припало на непростий час – Другу світову війну. Родина Миколайчуків була простою селянською сім’єю, де було 13 дітей.
Ще змалечку в Івана проявився інтерес до театральної сфери. Коли йому було 12 років, він отримав роль старого Івана у виставі “Безталанна”, яку ставив сільський самодіяльний театр. Через два роки Миколайчук вперше потрапив на кіносеанс. Ця подія була знаковою у житті хлопця. Адже саме тоді він переконався, що прагне присвятити своє життя мистецтву.
У 1957 році юнак закінчив музичне училище, а через декілька років – студію Чернівецького музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської. Згодом вступив на кіноакторський факультет Київського інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого.
Становлення кар’єри
Акторська кар’єра Миколайчука розпочалась у кіностудії імені Олександра Довженка. У 1964 році він отримав роль Тараса Шевченка у стрічці “Сон” Володимира Денисенка. Іванові вдалося передати усі переживання митця у цей непростий період.
Справжню популярність Миколайчук отримав завдяки кінострічці Сергія Параджанова “Тіні забутих предків”. Своєю грою Іван зачарував режисера фільму. Хоч на цю роль вже був затверджений актор, але Параджанов надав перевагу буковинцю. “Тіні забутих предків” став культовим та отримав численні нагороди, зокрема й закордонні. Любов головних героїв вважали такою щирою та чистою. За перший рік прокату фільм переглянули понад 8,5 мільйона глядачів, а Гарвардський університет додав стрічку до списку обов’язкових для перегляду студентам, що претендують на вищий ступінь у кінознавстві.
Згодом Миколайчук спробував себе у ролі сценариста. Він написав сюжет до фільму “Білий птах з чорною ознакою”. Кінострічку знімали на рідній Буковині актора. Іван Миколайчук презентував фільм у Чернівцях. Вже у зрілому віці актор зняв власне кіно. Це була стрічка “Вавилон XX” за мотивами роману “Лебедина зграя” Василя Земляка. Там він зіграв головну чоловічу роль.
Загалом Миколайчук творив у стилі українського поетичного кіно. Його фільми були наповнені абстрактним символізмом, фольклором, етнографічними елементами: одяг, архітектура, зброя, ремесло, співи, вірування, танці, обряди тощо. І саме через це творчість чернівчанина була не до вподоби радянському режиму.
У 70-х роках в Україні почалося активне переслідування радянською владою представників української культури. Миколайчука було звинувачено у націоналізмі. Після появи “Білого птаху з чорною ознакою” Миколайчуку довелося регулярно пояснювати свою позицію в різних владних установах.
У 1983 році Іван розпочав працювати над сюжетом картини “Небилиці про Івана”. Через рік актор планував взятись за зйомки. Але довелося два роки чекати на дозвіл від влади. Згодом по стану здоров’я Миколайчук не зміг продовжити свою роботу. У актора ще з молодості були проблеми зі шлунком. З роками хвороба прогресувала, спочатку утворилася виразка, а потім лікарі поставили страшний діагноз – рак.
Найбільшою розрадою та підтримкою для легендарного актора була його дружина – Марія. Іван Миколайчук помер у 1987 році. Його поховали на Байковому кладовищі у Києві. У 1989 році його друг Борис Івченко екранізував його останню роботу – “Небилиці про Івана”.
