Після початку повномасштабної війни українці опинилися в стані хронічного стресу й тривоги. У цих умовах культура набула нового значення. Вона стала не лише способом збереження національної ідентичності, а й джерелом внутрішнього ресурсу. У Чернівцях особливе місце в цьому процесі зайняло кіномистецтво. Воно стало не лише формою самовираження чи розваги, а справжньою індивідуальною та колективною терапією, пише chernivtsi-trend.in.ua.
Психологи кажуть: кіно – це простір, де можна «пережити» чужу історію, щоби глибше зрозуміти свою. Кінопокази з обговореннями, аматорські відео, студентські стрічки, арттерапевтичні ініціативи – усе це стало частиною локального культурного ландшафту. Ця стаття – про те, як кіно лікує: через спільний перегляд, через зйомки, через розмови після фільмів.
Простір емоційного порятунку
Після початку повномасштабного вторгнення багато чернівчан і переселенців зі сходу України шукали способи зберегти внутрішній баланс. Кіно стало одним із таких ресурсів, аби почути себе й інших. У Чернівцях почали з’являтися кінопокази з обговореннями, артпростори, де кіно поєднувалося з психологією.
Так, у 2024 році у Чернівцях показали документальний фільм “Ми були рекрутами”, знятий на основі реальних подій про бійців 3-ї штурмової бригади. Історія одразу знайшла відгук у всіх, чиї рідні служать в ЗСУ. Особливо відгукнулася стрічка родинам бійців із 3-ї штурмової. Тож після показу глядачі могли обговорити фільм і поділитися власними історіями. Такі обговорення мають терапевтичний ефект: не кожен звертається до психолога, але багато хто готовий поділитися з тими, хто пережив подібне.
Кінотерапія для дітей також активно запрацювала у Чернівцях з початку війни. Так, влітку 2022 року для дітей-переселенців культурно-освітній центр на колесах Мистецький український рух показав виставу та провів майстер-класи. Зокрема, діти взяли участь в заняттях з акторського та каскадерського мистецтва, спробували себе у сценічних боях та трюковій підготовці та спробували себе в ролі акторів власного кіно.
У 2025 році на міжнародному кінофестивалі MYKOLAICHUK OPEN вперше представили повноцінну дитячу програму – секцію KIDS. Діти могли переглянути найкращі українські та світові фільми, а ще зустрітися з режисерами в дискусії ”Кіно як терапія”, взяти участь в інтерактивних іграх, квестах. Щоб охопити якомога більше дітей області, у межах БукЛІТО2025» відділи освіти в територіальних громадах організували безплатне перевезення дітей шкільними автобусами до локації фестивалю.
Кіноклуби, що лікують: як діє досвід спільного перегляду
У Чернівцях за останні два роки активізувалися кіноклуби з акцентом на емоційну підтримку. Так, у Молодіжному центрі “Резиденція молоді” постійно відбуваються вечори кіно, після яких присутні влаштовують дискусії та обговорення картин. Такі заходи комфортні для тих, хто розглядає кінематограф як простір для обміну думками та мистецького розвитку.
Ще одним активним осередком кінотерапії є кіноклуб Docudays UA при «Чернівецькому об’єднанні «Захист». Тут учасники переглядають документальні стрічки, а потім діляться враженнями. Модерує зустрічі Марія Нікітіна, долучитися можна й онлайн, попередньо зареєструвавшись.
Одним із найбільших центрів кінопоказів у Чернівцях є Центр імені Івана Миколайчука. Тут щороку відбувається масштабний фестиваль Mykolaichuk OPEN, під час якого на одній локації відбуваються прем’єри, зустрічі з режисерами, майстер-класи. Кінозал вміщує 352 особи, тож щоразу масштаби кінозаходів вражають. Такі формати набирають популярності, адже поєднують мистецтво, безпеку простору та психологічну підтримку.
Аматорське кіно – спосіб говорити про себе
Найкращий спосіб пережити свої переживання та емоції – поділитися ними. А якщо зробити це на камеру, то ще й створити новий цікавий продукт кінотерапії. У 2022 році в Чернівцях такий інструмент психологічної підтримки запустили для місцевих дітей та дітей-переселенців. Саме діти дуже чутливо відреагували на війну в Україні, вони боялися розповідати про пережите і ділитися страхами. Тож директорка Міжнародного дитячого кіножурналу «Байки» Вікторія Демченко приїхала на Буковину, аби дати дітям можливість висловитися й зменшити вплив стресу. Зйомки відбувалися два місяці, тож за цей час учасниками короткометражок стали діти з Херсона, Харкова, Миколаєва, Запоріжжя, Донецька. Тож юні актори-аматори не лише отримали психологічну розрядку, поділившись історіями, а й відчули себе справжнісінькими акторами кіно.
А у 2024 році Чернівці визнали центром аматорського кіно в Україні. До війни таким центром вважали місто Скадовськ, де відбувалися фестивалі кінорежисерів аматорів «UNICA». Але зараз воно перебуває в окупації, тож медіастудія «AIDA», що створена на базі Чернівецького обласного центру науково-технічної творчості та Всеукраїнський фото-, кінофестиваль «Осінні барви Буковини» ГО «Медіастудія «AIDA» набули ексклюзивного та одноосібного права відбору та формування програми аматорських фільмів, які представлятимуть Україну на міжнародній арені. У 2024 році серед фільмів опинилася ігрова стрічка «Мед на устах, жовч у серці», створена Медіастудією «AIDA» Чернівецького обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді.
Нове покоління творців: фільми про травму і надію
У час, коли новинна стрічка щоденно наповнюється повідомленнями про фронт, поранених, допомогу військовим і дипломатичні заяви, є теми, які залишаються в тіні. Серед них – діти, які пережили війну. Тому чернівецька студентка Інна Чурко разом із командою у 2023 році створила фільм “Війна і діти” про те, як війна впливає на дитячу психіку. Тоді Інна була студенткою четвертого курсу кафедри журналістики ЧНУ ім. Юрія Федьковича. Її команда складалась усього з трьох людей: операторкою-постановницею була Діана Данилюк, а за монтаж відповідав Максим Клейноцький. Їх об’єднало бажання не просто зняти кіно, а достукатися до сердець. Розповісти, що діти страждають не тільки фізично, але й психологічно.
Фільм Інни та її команди став результатом співпраці з благодійною організацією, яка працює з дітьми, що постраждали від війни. Автори прагнули не лише показати трагедії, а й розповісти, як діяти батькам, як зрозуміти внутрішній стан дитини, і що насправді може її підтримати. Студентка наголошує: допомога не завжди про гроші. Іноді найцінніше – це час, спілкування, присутність.
Фільм Інни Чурко – не виняток серед студентських ініціатив у Чернівцях. У 2025 році на фестивалі «Миколайчук OPEN» серед 23 стрічок у національному конкурсі було кілька фільмів, створених молодими буковинцями. Серед них: «Чорнобиль 22», «Річниця», «Територія», «Наша Робосім’я», «Поки тут тихо».
Ще одна успішна студентська робота – документальний фільм «НеЛекція», знятий четвертокурсницями кафедри журналістики ЧНУ в 2015 році. Стрічка отримала гран-прі престижного фестивалю «Кіномедіа». Автори присвятили її викладачеві Андрію Гречанюку, який повернувся з АТО.
Нині у Чернівцях дедалі більше з’являється шкільних та студентських проєктів, присвячених темам війни, втрати, адаптації. Для багатьох молодих людей це не лише майбутня професія, а й особиста терапія. Їхні стрічки – це документ епохи і голос покоління, яке вчиться жити в новій реальності.
