На центральних чернівецьких вуличках, серед історичних фасадів і затишних кав’ярень, стоїть надзвичайно красива будівля. Її стіни пам’ятають урочистий спів хору єврейської громади, гул старих кінопроєкторів й аплодисменти містян, які десятиліттями відвідували прем’єри. Ця споруда – мов живий свідок історії: неоціненно береже собою відбитки зруйнованого минулого, радянського пафосу чи вільної української незалежності, пише chernivtsi-trend.in.ua.
Наш матеріал покликаний розглянути повноцінний шлях «Чернівців», від його зародження як Темпля до перетворення головним кінозалом буковинського краю. Ми простежимо архітектурні зміни, суспільні виклики та культурне значення для всього регіону.
Архітектурна генеза
Урочисте закладення наріжного каменю відбулося 8 травня 1873 року. Споруда задумувалася як друга головна синагога Буковинщини, але за амбіційним розмахом мала стати справжнім мистецьким шедевром. Для її проєктування було запрошено видатного європейського майстра – професора Юліана Захаревича, одного з найвизначніших львівських зодчих останньої третини XIX століття.
Загалом будівельні роботи тривали близько чотирьох років, і 4 вересня 1877 Темпль офіційно освятили. Церемонія відзначилася присутністю найвищих урядовців й представників всіх інших релігійних конфесій. В ту мить ніби засвідчилася істинність мультикультурного співіснування.
Стилістичний вибір
Композиційна стилістика споруди, відома як неомавританська еклектика, характеризувалася надзвичайною сміливістю для “українського Відня”. Цей напрям набув популярності у єврейській храмовій архітектурі Центральної та Східної Європи, оскільки символізував зв’язок із “Золотим віком” на Піренейському півострові.
Синагога одразу привернула увагу. Фасад прикрашали витончені, східні деталі. Домінантний купол, що здіймався над містом, враз надавав монументальної величі. Внутрішнє оздоблення також не поступалося розкішності, забезпечуючи чудову акустику. Стіни апсиди виконувалися в насичених тонах – синьому, червоному, золотому, а колонні капітелі декорувалися витонченими мавританськими арками.
Фінансова основа
Фінансування будівництва такого масштабу здобуло можливість завдяки щедрій згуртованості юдейської громади. Темпль зводився виключно коштом пожертвувань заможних родин ізраїльського коріння. На знак глибокої вдячності цим меценатам усередині святині встановили спеціальну дошку, де викарбували їхні імена.
Радянська ера переродження
Трагічний період Другої світової війни ознаменував момент великого випробування. Після входження румунських військ у липні 1914, храм піддався спаленню.
Коли завершення воєнних дій принесло на територію краю більшовицьку владу, доля руїн вирішувалася у рамках нової ідеології. Про повне відновлення синагоги в її первісному вигляді не могло й бути мови. Навпаки, проводилося кардинальне перепрофілювання уцілілого простору. Навіть відзначаються спроби висадити стіни в повітря, але фундамент виявився таким міцним, що вистояв.
Зрештою, вирішили пристосувати стару оболонку до тогочасних функціональних потреб. У процесі відбудови майстри демонтували зруйнований купол, добудували четвертий поверх. Замість даху з колишніми мавританськими елементами будівля отримала лаконічний двосхилий дах, надаючи типовий радянському стану вигляд.
Широкоформатне кіно
Новий подих наповнив холодний фасад 1959 року під час відкриття тут кінотеатру «Жовтень». Подібна назва символізувала пряму ідеологічну прив’язку до Жовтневої революції. Обладнання намагалися встановити за усіма нормами тодішньої техніки. Головна зала була найбільшою в усьому урбаністичному центрі, вміщуючи 464 глядачів. Центральний елемент – величезний широкоформатний екран розміром 18,4×8,6 метра, котрий забезпечував справді імерсивний досвід перегляду. Функціонувало й менше приміщення, розрахована на меншу кількість гостей (близько 60).
Окрім того, перебудований об’єкт намагався зберігати соціальну ритуалістику. У фоє, пристосованому для комфортного очікування, працював буфет. Там зазвичай купляли традиційні ласощі. Кінопрокатний заклад активно застосовував систему пільг та знижок. Ними часто користувалися школярі, студенти, інколи пенсіонери.
Випробування часом
Зі здобуттям Україною незалежності, розпочалася дуже непроста епоха. У 1992 році «Жовтень» було перейменовано на Кінопалац «Чернівці». Керівництво тих часів намагалося повноцінно відсторонити себе від ідеологічного минулого.
Невдовзі довелося стикнутися із ринковими викликами. Якщо раніше споруда набула відомості як фактично монополіст, збираючи повні зали, то в умовах вільної економіки ситуація змінилася кардинально. З’явилися сучасні мультиплекси, які пропонували глядачам краще, модернізоване устаткування, формати 3D/4D, вищий рівень затишку.
Очікувано, що відвідуваність почала відчутно знижуватися. Велика зала продовжила залишатися найвеличнішою, однак втратила статус головної прем’єрної арени. Кінотеатр намагався пристосуватися до нових умов, розширюючи репертуар шляхом презентації світових або вітчизняних стрічок, та економічна ефективність залишилася низькою.
