Дмитро Сухолиткий-Собчук сьогодні відомий як один із найцікавіших вітчизняних режисерів, чия стрічка «Памфір» здобула міжнародне визнання. Та шлях митця до світових кінофорумів розпочинався зовсім не зі столиці чи престижних закордонних студій. Його історія – уособлення невеликої іскри теренів маленького українського міста, безсонні ночі над сценаріями й довгі пошуки власної мистецької мови, пише chernivtsi-trend.in.ua.
Наш матеріал покликаний простежити деталі життєвого маршруту колишнього буковинського студента. Ми зупинимося на визначальних моментах формування стилю Дмитра та згадаємо найважливіші роботи. А головне – спробуємо зрозуміти, чому досвід Чернівців став основою творчої філософії режисера.
Географія коріння
Дмитро Михайлович Сухолиткий-Собчук народився 23 березня 1983 році в Умані. Хоча офіційним місцем народження залишається Поділля, проте родинні корені простягалися до Івано-Франківщини, в красу гірських сіл і карпатських ландшафтів. Атмосфера дитинства була сповнена переїздів: через професію батька, науковця, сім’я часто змінювала своє перебування. Період зовсім юних літ ознаменувався мешканням у селі Стецівка, розташованому майже на межі старого Станіславова й Буковинщини, поруч із Русевом. Ці спогади – запах свіжоспеченого хліба, зимові поля, постійний гамір дорослих людей – вибудувалися цеглинками пам’яті, до яких щоразу мрієш повернутися.
Оскільки родина завжди полюбляла гірський регіон, природним кроком став вибір на користь Чернівців як академічна місцина. Навчання стартувало з технічної, але візуально орієнтованої спеціальності. Він закінчив політехнічний технікум за фахом архітектор. Пізніше вступив на філософсько-теологічний факультет Чернівецького національного університету, де успішно здобув бакалаврський ступінь.
Намагаючись підтримати стабільний фінансовий рівень, пішов працювати художником у кінотеатр «Чернівці». Там була подарована можливість взаємодіяти з кінообразом через фарби й пензлі, малюючи рекламні афіші. Також біографічні дані свідчать про досвід операторського щабля й радіоведучого.
Київський злет
Для глибокого занурення у світ професійного кіно, Дмитро переїжджає до Києва. Це символізувало крок обрання тієї фундаментальної школи, яка б перетворила сирі спостереження різнобарвним, досконалим інструментарієм. Його вибір припав на Київський національний університет театру, кіно й телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Спеціальність обрав «режисура художнього фільму» – майстерня легендарного українського таланту Михайла Іллєнка. Під керівництвом кіномитця, пан Сухолиткий осягнув системні знання щодо створення фільму: теорія монтажу, операторська мова, режисерська методика.
КНУТКіТ став лише початком. Молодий постановник шукав практики серед міжнародних платформ. Його участь у Berlinale Talents та Locarno Film Academy отримала переломний характер: зустрічі з майстрами сусідніх міст-побратимів дозволило в голові сформувати кінцеву картинку закордонного процесу фільмографії.
Дебютний тріумф
Проєкт «Памфір» не з’явився раптово; йому довелося пройти тривалу дорогу інтернаціональної інкубації. Стрічка позиціювалася як фільм-ініціатива, тому мусила відповідати усім європейським стандартам.Сценарій відточувався світовими платформами, зокрема TorinoFilmLab, Midpoint Intensive й резиденцією Cinéfondation Каннського фестивалю. Зараз він відзначається глибокою пропрацьованістю, адже насичений діалектним багатством, міцним побутовим фундаментом, уміло передає дух середовища.
Однією із ключових особливостей деталей продакшену є повне занурення акторів у оточення прямої дії. Тобто, виконавці ролей проживали в селі, вивчали місцевий говір та навіть виконували справжні господарські роботи, щоб “прийняти” ритм простору.
Втілення образів вимагало фізичних трансформацій. Наприклад, виконавець головного персонажа Олександр Яцентюк набрав до 18 кілограмів для правильної подачі свого героя, тоді як інші могли скидати вагу.
Каннський резонанс
Світова прем’єра відбулася 22 травня 2022 року в дуже драматичний час для нашої країни – через кілька місяців після початку повномасштабного вторгнення. Презентувалося все у рамках престижного Двотижневика режисерів Каннського кінофестивалю (Directors’ Fortnight).
Стрічка отримала номінацію на «Золоту Камеру» (премія за найкращий дебютний повнометражний фільм), ніби засвідчуючи надвисоку якість. А численні нагороди продовжувались накопичуватися цілим світом:
- Гран-прі кінозаходу «Молодість» у Києві.
- Головна відзнака Каїрського міжнародного фестивалю.
Окрім відзнак масштабних урочистостей, спостерігається значна кількість позитивних відгуків критиків. «Памфір» згадували серед «найкращих фільмів 2023 року» у впливових виданнях, включаючи The Guardian. Вітчизняні глядачі зуміли познайомитися із мистецьким твором 23 березня 2023.
